Яніс Іпсілантіс: Він був людиною святого життя

Яніс Іпсілантіс – єдина нині жива людина, котра знала отця Авакума. Пану Янісу вже понад 80 років, а прийшов він в Пантелеймонів монастир 12-річним юнаком разом з батьком та двома його братами в 1947 році. Вони працювали за певну плату на послухах. Тоді в Греції було дуже важке економічне становище, і люди виживали, як могли, – багато хто шукав можливість заробити хоч на якусь їжу при монастирях, в тому числі й афонських.

Яніс згадує, що коли він потрапив до отця Авакум, той ніс послух на бикарні, де, серед іншого, підбивав бикам підкови. Потім отця Авакума призначили економом монастиря, а потому – економом монастирського лісу. Коли отець Авакум ніс послух економа лісу, то жив за три кілометри від обителі. Він спорудив собі келію (т.зв. «Авакумів будиночок»), де перебував з понеділка до п’ятниці, а на суботу та неділю повертався в обитель. За словами Яніса, отець Авакум грамотно керував роботою і був прекрасним керівником. Під час роботи отець Авакум невпинно читав Ісусову молитву. На монастирських деревозаготівельних роботах в лісі тоді постійно працювало 10-12 чоловік, а батюшка на рівних працював разом з ними, ще й готував для всіх їжу.

Останнім його послухом була посада антипросопа – представника Пантелеймонового монастиря при Священному Кіноті в Кареї – адміністративному центрі Афона. На цьому послусі отець Авакум трудився тринадцять років. Біля будівлі Кінота без змін збереглася келія, в якій жив отець Авакум. А ось побудований ним будиночок не зберігся.

Пан Іпсілантіс провів в монастирі св. Пантелеймона близько 40 років – до початку 1990-х рр. До слова, за цей час в монастирі змінилося шість ігуменів.

Яніс, який знав отця Авакума краще за інших, в бесідах згадує, що «отець Авакум був добрим християнином і постійно допомагав людям, за що його дуже любили. У житті він був дуже скромний і ніс великий подвиг послуху і молитви. Авакум багато потрудився для Пантелеймонового монастиря і був одним з тих, хто врятував і зберіг його руським». Останні слова Яніса про старця: «Він був людиною святого життя».

У листі на Великдень 2018 року Яніс Іпсілантіс згадує про старця Авакума Вакарова:

«40 років я працював в монастирі святого Пантелеймона, куди прийшов у 12-річному віці зі своїм батьком і дядьком. Першим, кого я зустрів на Святій Горі та з ким почав працювати, був старець Авакум.

Панагія благословила, і я дочекався, що через багато років після спочинку старця, були віднайдені його останки. Мені дуже радісно, що я був присутній на викопуванні могили отця Авакума, і дуже щасливий, що його віднайдені череп та кістки виявилися воскового кольору – це означає, що він був молитовником і свідчить про його праведне життя і про те, що він великий подвижник.

Після викопування останків старця Авакума я прочитав книгу про старця Силуана та старця Аристоклія, які були економами монастиря, як і Авакум. Отець Авакум потрудився не менш ніж вони, він ніс великий подвиг послуху і молитви. Він був святого життя».